Одиночество в Сети / S@motno w Sieci (2001)

“Самотність в мережі”

Рідко коли книга змушує плакати, але це була та сама рідкість!
Я дуже багато читаю … Відкриваю для себе нових авторів,а в тих, які цікаво пишуть, намагаюся прочитати все. Це я до того, що я СПРАВДІ багато всього прочитала. Книга “Одиночество в сети” увійде в список книг, які вразили мене, змусили не тільки плакати, а й думати!
Чесно кажучи дещо не розуміла, чому про неї пишуть:”Вишневському вдалося збагнути незбагненне:він зрозумів жінку”;, але все зрозуміла прочитавши до кінця. Саме в тих останніх 6 сторінках і ховалася розгадка. Ридала, кидалася нею, заспокоювала себе вином, дочитувала і плакала ще більше, потім ще десь 2 дні не могла оговтатись. Плакала і питала себе: “чому ми жінки такі дурепи?” Подзвонила відразу тій хорошій людині, що мені порадила прочитати книгу — подякувати, але найбільше від того, що хотілось поговорити з кимось хто її вже прочитав! Вона порадила мені зробити те, що ви зараз читаєте — виказати все, що я про неї думаю на папері. Згодилася, але відразу цього робити не стала, вирішила заспокоїтись, все обдумати…щоб все таки зрозуміти до кінця.
Читаючи “Самотність в мережі”, забуваєш, що цю книгу написав чоловік.
Просто чудово описані жіночі почуття, її туга, її бажання, її думки … Все таки не можу повірити, що автор чоловік. Їм недоступно все це … Вони не зможуть цього зрозуміти ніколи. В цьому плані книга-відмінна.
І він не дивується складності її душевної конструкції, її непередбачуваною емоційності та логіці поведінки, яка не описується жодним алгоритмом.
”Самотність в мережі “- це не лише “витискач” сліз!Найбільше мене вразив науковий підхід автора. Там можна прочитати ще й про Декодування людського генома, і про долю мозку Ейнштейна. Адже Вишневський закінчив університет, отримавши степінь доктора інформатики та доктора хімічних наук. Захоплюється молекулярною біологією. В своїх творах ссилається на невигадані наукові статі та дослідження.
Після цього захотілося прочитати більше і взялася відразу за “Навіщо потрібні чоловіки?”
Сам Януш, говорить про себе … “я не письменник, я автор … і взагалі ця книжка випадковість .. я її не писав для вас читачі, я писав її для себе за порадою свого лікаря.У мене тоді проблеми були серйозні, депресія, запій, розлучення … і я став писати книжку, щоб заповнити порожнечу навколо … ну хто ж міг знати, що так все вийде, тепер ця книжка як татуювання на моєму обличчі …

… І історія ця не про мене, я не Якуб … Якуб це такий ідеальний чоловік … зараз я розумію, що цей образ був моєю помилкою … а от головна героїня – реальна людина і історія ця сталася з нею … і фінал був саме такий як я описав … це розповіла мені вона сама … І Джим і Дженіфер – це теж реальні люди.” Ось так – не більше не менше.
Ось чому я повірила цій книзі – відчуття було, що персонажі не вигадані…та й сам автор дуже злився з героями, переживав з ними і проживав їх життя!
Про книгу пишуть: “Самотність в мережі – книжка написана 47-ми річним дилетантом, вченим – хіміком, перевантажена мелодраматичними сюжетами, захаращена хаотичними подіями, надривно емоційна, літературний кіч, замішаний на модній (на той час) темі інтернет кохання. Все це так. Але! … Все це стає зовсім не важливо адже вона, як таран пробиває твій емоційний захист. ”
Як би не називали скептично налаштовані особи її – збіркою прийомів, розрахованих на слізних дівчат, мені вона сподобалася. Своєю недомовленістю, приреченістю. Не могла така тонка, розумна, душевна і відчута книга закінчиться на загальне задоволення хеппі-ендом, але в моїй душі до останнього жеврів вогник надії. Сильна книга – з надривом! Вона потрясла … Змусила подумати … Емоції, секс, життєві історії, інтернет, смерть і ЛЮБОВ.
Сумна книга, незвичайна … іноді дуже особиста, читала і впізнавалася себе … відчуття дуже неоднозначні, переглянула деякі погляди на світ … однозначно читати всім, хто вірить у віртуальні стосунки, щоб знати чим це може скінчиться .

З.І. ..А ще хочеться додати всім хто не може її зрозуміти важає “рожевим соплями” – ви просто нікого не кохали! Навіть якщо ви у шлюбі, навіть якщо маєте пару, але якщо не заколихалась жодна струна в вашій душі — тоді точно не кохали і тому не можете зрозуміти чим же вона все таки зачепила!
Хоч книга і справила на мене незабутнє враження, але перечитувати не хочеться, навіть в руки чомусь не хочеться брати – дуже вже вливаєшся і відчуваєш емоції героїв. Зате вона почесно займе своє місце в моїй колекції:)

 

Facebook Comments
Posted by | View Post | View Group