Нашій бубочці 4 місяці.

Нашій бубочці 4 місяці.
А це значить, що прийшов час ділитися новинами про досягнення малючки.
Любить:
Любить компліменти і посміхається у відповідь, якщо до неї посміхаються. Коли на турнірі до неї підходили петанкісти то всім чемно дарувала свої посмішки.
Іграшки:
Стала дотягуватися до висячих іграшок. Найкраще, коли можна схопити і потягти до рота.
В нашому арсеналі навіть є любимчики. 
Містер Бублєй або як його називає тато — бублик завтикублик. То така іграшка з тканини, яка шарудить всередині і з різними нашивками. Залипає на нього майже на годину, розглядає, щупає, смокче.
Містер Жирафинський — такий самий по функціоналу як і бублик, але має голову жирафа, тут ще можна посмоктати і подьоргати за вухо-ріжка.
Пінгвінчик Пампушок, але ця іграшка більше для мами ніж для дєтки. З’явився після того, як купили серію книжок “Пампушок і Огірочок”. Такі в нього гарні великі оченята, але реакції в малої поки мало.
Містер Падінгтон — біленький пухнастий ведмедик, теж образ книжкового Падінгтона.
Містер Манкі — мавпочка, яку ми купили на новий рік. Тепер використовуємо як ростомір. Кожного місяця фотографую з ним дєтку, щоб потім дивитися як росла.
Містер Гіпопо — це перша іграшка, яку купили ми. Ну нарешті. Бо всі попередні нам надарували. З’явився після того як почала тягнутися до висячих. Його можна вхопити за ногу, підтягти до себе, а коли пускаєш то тихо тиркає, трясеться і відтягується назад до базочки.
Ще є брязкальця і гризунці, можу розповісти про кожен, але пост вже буде не про те.
Ігри:
> Татусик 2016 — неймовірно багато функцій в одном флаконі: обніматор, лоскотатор, політатор, покупатор, погулятор.
> Гра в накрий Мацьопку.
Накриваю одіяльцем до очей, а вона борсається поки не розкриється.
> Гра в ку-ку.
Почала зі мною гратися сама, коли були на прогулянці в слінгу.
Вона опускає голову, наче сховалася.
Я маю сказати:”нема Меласі, а де ж вона?”
Вона трішки піднімає голову, видно оченятка, які хитро блищать.
Кажу: “А ку-ку!”
Вона піднімає голову повністю і сміється.
Кажу: “А ось вона. Є Мелася!”
Так повторювалося довго ))
> Гра вчимося вітатися.
Підношу до дзеркала, тримаю її перед собою, стукаю ніжками і примовляю:”привіт-привіт ніжки”,
потім ручками по черзі ліва і права, потім щічки і взагалі, що збриде в голову.
Мел при цьому радісна і гигоче.
Ще любить дивитися на себе в дзеркало, коли їдемо в ліфті, либиться до себе. Ну так краще ніж коли хниче.

Смокче все підряд: руки, іграшки, нічничок, пеленки, одіяла, простині, пальці, наші руки і навіть ванночку. Бабусі в один голос кажуть зуби, але педіатр їх поки не бачить. Та порадив вже давати яблучко.

Пісеньки: два веселі баранці, сонечко, черепаха-аха-аха, бджілка.

Перші слова:
“ДА”
Я постійно думала, що це слово в неї раптове. Але вже скільки раз вона його викрикувала в потрібний час, що аж не знаю.

Я: Ти моя зірочка малесенька
Мел: да

Я: Замовила тобі бодіки. Будиш їх носити, спати в них, вкакувать?
Мел: да

Я: Доця ми вже 10 хв прокупалися
Мел: да

Я: На наступній виходим
Мел: дааа

Кума мені по телефону: далі буде тільки легше
Мел: да!

“Ма-ма”
Схоже те мама більше на прицмакування губами, але запишу, хай буде.

Купаю малу у ванночці, вона як завжди булькається так, що в мене весь одяг мокрий.
Я: Хто це сьогодні буде облитий?
Мел: ма… ма

Тато почав називати ДжМЕЛеня бо перестає плакати, коли починаємо жужжати, дирчати, фиркати. І перестає нервувати, коли літає в нас на руках по кімнатах.

Коні пасе вже гарно спираючись на лікті або навіть на випрямлених руках.
У ванні крутиться, як в’юн, тільки встигаємо ловити. А на ліжку наче й силкується, але ще не вдається перевернутися.
Повзе не вперед, а назад і по колу.
Почали ходити на динамічну гімнастику. Поки правда виходить тільки один раз в тиждень. Бабусі, коли побачили відео де Мелася з тренером літає то не повірили, що то їх внуця.
Буквально 2 дні тому навчилася возмущатися із закритими губами, але все рівно в неї це виходить голосно. Нам поки смішно.
А так то часто белькоче. Особливо, коли потрібно змінити підгузок.
Читаю їй книжку з віршиками і яскравими картинками, перегортаю кожну сторінку аж до кінця. А потім кладу їй спочатку, вона підповзає і сама пробує перегортати.

Подорожувала двічі за цей місяць. Перший раз автомобілем в Івано-Франківську обл, с. Копачинці (3 години в дорозі в один бік). Другий раз потягом в м. Ужгород (6 годин в один бік). В обидвох випадках возили дєтку на турнір з петанку. Може так і до європейських турнірів доїдемо. Вперед дорога в обох випадках була перенесена отлічно, це було вдень, дєтка то спала то бавилася. А от дорога назад була “весела” бо включала нічний сон, а Меланія Антонівна ну ніяк не хотіла засинати в рухомому транспорті. Ми проаналізували, врахували свої промахи і наступного разу будемо знати що робити.

Я минулого місяця скільки всього понаписувала, що думала цього місяця не буде чого розповісти. Але мацьопка кожного дня міняється на очах. Встигай тільки фіксувати ті зміни.

Facebook Comments
Posted by | View Post | View Group