Втеча в Славське
On byМаю бажання, натхнення і трішки фоточок поділитися нашим досвідом поїздки в Славсько на вихідні з річною дитинкою.
🍏 Планування:
0 з 10
В суботу 8 липня до 14:00 переробили все заплановане, пообідали, побачили, що пів дня в запасі і я почала нити чоловікові кудись нас повезти.
Перше ліпше і найближче — Славсько. Обдзвонили кілька садиб, все заброньовано ледь не до вересня. Зайшли на букінг, відфільтрували вільні номери на потрібні дати, оцінили адекватність апартаментів, забукали і почали шукати чим доїхати.
Потяг 830 Львів — Ужгород, відправлення о 16:52 з вокзалу. Вартість квитка 25 грн 78 коп.
Поки я пакувала сумки, себе і дєтку, Антон побіг в магазин, щоб взяти щось поїсти в дорогу.
Все встигли.
🚞 Дорога: 4з10. Ну такоє. Доїхали і добре.
830 Львів—Ужгород
Загальний вагон, не першої свіжості, сидячі місця, брудно. Як брали на сайті то взагалі не зрозуміло чи ми взагалі будемо разом сидіти. Коли вже сіли в свій вагон згадала пост Мамунці про їх поїздку в Славське. Вичитала підказку, що є окремий веловагон для перевезення роверів і багажу. Там дійсно менше людей і більше вільного простору. Ходила туди заколихувати Мел. Вона заснула майже відразу і проспала всі 2 години до Славсько. Навіть я встигла з нею пів годинки подрімати, решту часу дивилася у вікно, кайфувала від набору швидкості і дочитувала Ройз.
Забігаючи наперед. Назад дорога тим самим потягом тільки в зворотному напрямку. Виїзд вранці о 8:50. Мусили будити дитину, вона трохи не доспала і була не в гуморі.
Ранок в Славсько
Благо нам попалися попутчики з дітками і кошеням. Мел залипала на них і бавилася пів дороги. Решту їла і вигулювала тата по вузенькому проходу.
Добре людей не битком. Потім побачила, що тре очі і чухає голівку, закинула в ерго і пішла заколихувати. За пів години до прибуття у Львів вона заснула.
🏡 Житло:
7з10. Назва садиби Pogar inn.
Гора Погар з вікна садиби Pogar Inn
В кількох метрах від підйомника на гору Погар. Вікна нашої кімнати якраз виходили на ту гору. Так як я і хотіла. Не зле, дуже не зле.
Гора Погар з вікна садиби Pogar Inn
Світанки в горах особливі. Туман наче парне молоко окутує гори і дерева, сонячні промені пробиваються крізь верхівки ялинок і стукають в шибку. Романтика. ⛰🏡❤️
Ранок в Славсько
Садиба правда в стадії добудовування. На прибудинковій території саме щось робив майстер. Ми взяли двомісний номер, з розрахунку, в одній кімнаті вкладемо Меласю, а в іншій можна буде палити світло. Та й інших вільних все рівно не було.
Меблі з дерева, світлих відтінків, все без зайвого пафосу, без коврів/шпалер на стінах. Витриманий лаконічний стиль. Розетки, телевізори, вікна, ліжка, полички для речей і телевізори в кожній кімнаті. Рушники/фен/душові кабіни, мило в наявності.
Мел правда чомусь ті душові не злюбила. Якраз період, що вона хоче ставати сама на свої ніжки, а вони дуже низькі + слизькі і не було за що вхопитися. Тому хапалася за нашу шию і старалася вилізти.
Ліжка там високі. Мелася не могла сама на них вилізти і злізти. Але, коли вилазила то пробувала стати сама на ніжки і стояти втримуючи баланс. Такий собі тренажер. Вночі з тих ліжок доця умудрилася двічі впасти, ліжка масивні і не було як їх підсунути до стіни. Тому якщо для дорослих то вони ок. Але якщо саму дєтку лишати чи класти збоку, а не посередині, то небезпечно. Перевага їх в тому, що широкі, ми всі втрьох поміщалися.
Поряд кафе “Вареник”, де відбувався фестиваль вареників. Коли не зайдеш вареники ліпилися. Спробували в перший день — смачні. Ціни доступні, порції великі.
Кафе “Вареник”
Керуючі садибою і вареничною – пані Резеда і пані Оксана дуже привітні. Постійно перепитували чи все добре, може чого бракує, що ліпше приготувати для Мел. Дозволили скористатися мангалом. Ввечері, коли ми приїхали, погодували нас, хоч кафе вже не працювало. Пригостили кавуном. Вранці, коли їхали додому, ми не встигали поснідати то наладнали бутерів в дорогу. Хороші дуже.
Ще в дворі є місцинка для дітвори. Ми могли спокійно собі сидіти на гойдалці, а доця повзюкала біля будиночку. Мали кілька хвилин спокою.
Wi-Fi був відсутній. Але так як я вирішила відпочивати в офлайні то навіть не цікавилася чи він взагалі є. В Славсько є 3G, але гірший ніж у Львові. Впринципі вистачало і такого. Єдиний мінус, як потрібно було йти по карті то не могли підвантажити.
На території була сауна, але не користувалися.
Смачної кави не знайшла ніде. Може хтось має перевірені місця то підкажіть, подякую.
⛰ Розваги:
В ідеалі ми приїхали відпочивати, а по факту все рівно намотували по 7км за день.
1️⃣ Прогулятися містом. Пройтися вуличками, порозглядати хто що пропонує, які активності.
Захід сонця в Славсько
Знайти де найближчий магазин/аптека. Поспостерігати через міст, як дві річки Славська і Опір з’єднуються в одну.
Річки Опір і Славська
2️⃣ Пройтися до бережка річки Опір. Там багато гальки, але є дерев’яні лавки.
Берег річки Опір
Люди беруть коцики, купаються і засмагають. Мел сподобалися камінці, але найбільше річка.
Річка Опір
Дуже хотіла туди залізти. Дозволили трішки похлюпатися ручками і ніжками, але не довго бо вода крижана бррр.
Річка Опір
3️⃣ Знайти форелевий двір, зловити рибку, попросити, щоб приготували.
Про цю активність ми дізналися від сусідів по кемпінгу. Карти на телефонах не підвантажувались тому йшли, куди люди підказували.
В результаті втрапили в ліс, обігнули добрий гак… і потрапили в чарівне місце.
Спочатку дорогою зустрічали корівок і коників. А так як Мелася зараз вчиться їх озвучувати то було цікаво, зупинялися біля кожної і чекали поки надивиться.
Далі зустріли і баранців, і голубів, і курочку з півником, і орла, і собачок, і качечок, і рибку як ловлять показали. Дитині було цікаво все. Крім тваринок був обладнаний дитячий майданчик. Швидко знайшлася подруга для Мел.
Нам же там було спокійно. Знайшли альтаночку, замовили обід, насолоджувалися тишею, спостерігали за рибаками.
Я ніколи не думала, що від тої атмосфери можна так кайфонути.
Рибка була смачна, навіть дитина наминала все за обидві щоки. Може свіже повітря, а може добряче нагуляла апетит.
Назад вирішили повертатися не через ліс. Довго виходили на трасу, а потім ще повз шосе, спека, йдеш-йдеш, а воно так довго. Добре хоч доцик поїла і відразу заснула.
4) Піднятися на гору Погар.
Ми вже вдосталь находилися тому вирішили скористатися підйомником туди і назад. Години роботи підйомника з 10:00 до 18:00. Підніматися/спускатися 20 хв. Мел проспала дорогу вгору, а прокинулася вже на вершині.
Там влаштували міні пікнічок і був вже час повертатися з неба на землю. Піднялися ми десь в 17:20, а в 17:40 вже мусили спуститися до закриття підйомника.
Зустріли там стадо коней, доця залипала на них і клацала язиком, імітуючи стукіт копит, поки ті не сховалися в лісі.
Спускалися ми феєрично. Бо доня вирішила поістерити. Забавляла чим уміла, всіма піснями, правдами і неправдами. Ті 20 хвилин назад здавалися дууууже довгими. Як в тих батьків діти спокійно самі сиділи в кріслах, не уявляю. Спокій це не про Мел, вірніше про неї, але коли спить.
5) Пошукати сувенірні крамнички, купити магніт (чи хто там що колекціонує з мандрівок) на згадку. Ми обрали магніт, бо в нас весь холодильник ними заліплений. Мел періодично возюкає ними і міняє місцями. Цей магніт був особливий, бо вона сама його обирала і сама потім знайшла для нього місце.
Отака от мандрівочка. Не без провтиків звичайно, про них окремо.
❗️Провтики:
1) Планувати хоч трішки заздалегіть, так є шанс що і добратися можна комфортніше, і місцинку знайти з травичкою/басейном в дворі, тераскою чи балконом.
2) Не взяли сонцезахисний крем і засіб від комарів. І якщо комарі не турбували, дякувати Богу, то от з сонцем ліпше не жартувати. Отой один день прогулянок і всі підсмажились. Антон обличчя, я руки і ноги, Мел наче й була схована максимально від прямого сонячного проміння, але теж рученята почервоніли. Не будьте безголові як я, мастіться сонцезахисними кремами і беріть якісь панамки на голову.
3) Не взяли з собою коцика (плєд, хто не зрозумів). Не хотіли тягти тлумки, а в результаті мусили сидіти на вологій траві. В хазяйки теж не було, щоб орендувати. Купувати дорого і нема сенсу бо вдома таких вдосталь. Стелили то вітрівку, то ерго, то наплічник, все, що було під рукою.
4) Нагадування на майбутнє. Купити якийсь адекватний рюкзак, літрів на 40-55. Бо 100 то дуже завеликий, а два маленькі не все вміщають.
5) Придумати, як перевозити аптечку, знайти якусь толкову дорожну і купити.
📌 Висновок:
Загалом, те що очікувала від цієї мандрівки, я отримала.
Прокидатися і бачити у віконце гори, відкривати вікно і вдихати свіже повітря, насолоджуватися тими моментами, коли тебе ніхто не рухає.